Місто знаходиться на березі річки Інгулець, трошки на висоті – і зі схилів відкривається крутий краєвид на річку. Від станції до річки можна дійти пішки хвилин за 20 або ж проїхатися автобусом.
Якщо дивитися вдалину – гарно, а як глянути під ноги – сміття на схилах.
Основною пам'яткою міста був паровий млин, який збудували у 1911 році. Чому "був"? Бо у червні 2017 року він згорів. Підпал чи випадково він загорівся - досі не вияснили. А поки місцеві зробили всередині ще одне сміттєзвалище.
Місцеві ЗМІ в найголовніших подіях Снігурівки за 2017 рік пожежу описали так: ЧЕРВЕНЬ. ПОЖЕЖА МЛИНУ. У Снігурівці на початку червня згорів паровий млин. Прикро, адже будівля млину, яка знаходиться в старому центрі, була побудована ще в далекому 1911 році. Млин для снігурівчан – місцева пам’ятка архітектури. Чи це була випадковість, чи хтось доклав рук до інциденту – і досі невідомо.
Окрім зруйнованого млину у місті мою увагу привернула закинута будівля – банк "Україна". Тепер про нього нагадує лише понівечена табличка і половина будівлі.
Прямо в центрі розташований типова споруда – краєзнавчий музей, вивіска якого прикрита рекламою очільника області. Коли я був у місті, музей був закритий, але приміщення вражало. Цікаві графіті на стінах, багато простору, в ньому розташовані і автосервіс, і охоронна компанія. Але стан будівлі жахає.
"У нашого співробітника тут бабця працювала, він фотографії приносив, хочете подивитися?" - запитував мене веселий лікар з районної лікарні, яка знаходиться на околицях міста. Чому я туди пішов? Бо там розташована земська лікарня 1891 року побудови. Звісно, корпус трохи оновили та зробили адміністративним. "Тут раніше год побудови був, але його при ремонті прибрали", - продовжував розповідати мені лікар.
Загалом містечко маленьке, поїсти нормально ніде. Разом з тим у центрі є супермаркет, та й випічка продається у магазинах.
На привокзальній площі стоїть історичний вокзал. Підозрюю, що залізнична лікарня і розташований поруч будинок – також історичні будівлі.
Маленьке цікаве місто зі спаленою пам’яткою і чудовими краєвидами Інгульця - такою мені запам’яталась Снігурівка. До нових зустрічей!