Судячи з численних повідомлень про позасудові угоди між західними інвестбанками та Міністерством юстиції США, ці фінансові установи (зокрема, Franklin Templeton Investments з його репутацією ризикового гравця) далеко не є взірцем джентльменства в бізнесі. Максимальний прибуток для них виправдовує будь-які ризики для репутації.
Однак при виборі об’єкта для інвестицій та капіталовкладень своїх клієнтів навіть такі структури обкладені червоними прапорцями західної корпоративної етики.
Приміром, не вітається, а зазвичай прямим текстом забороняється інвестування в акції виробників алкоголю і тютюну або компаній, що доведено підозрюються у використанні дитячої робочої сили. Те ж саме стосується фірм, що завдають своєю діяльністю шкоди довкіллю. Для прикладу, саме за останніх підстав Міністерство фінансів Норвегії виключило нещодавно низку гірничодобувних компаній зі списку інвестицій чи не найпрозорішого у фінансовому світі Пенсійного Нафтового Фонду.
І, зрозуміло, згадані червоні прапорці – це далеко не повний перелік «табу». Який ще фактор може викреслити ті чи інші цінні папери із лістингу інвесторів?
Правильно – санкції, запроваджені західними урядами проти країн\персоналій\посадовців\компаній тієї чи іншої держави. Наявність такої санкції автоматично вилучає державну облігацію чи корпоративний бонд відповідного емітенту з портфелю фінансової установи, що керується такими правилами. Якщо цей папір на балансі – його негайно спродують, якщо ж був намір купувати – відмовляються. І кожен сертифікований аналітик поставить у своєму звіті напроти цього інструменту червоний хрестик: не рекомендовано!
То ж у випадку, якщо санкції проти керівництва України та осіб, причетних до силового розгону мирних демонстрацій, таки будуть запроваджені непереливки буде не лише олігархам та посадовцям з нерухомістю та рахунками по західний бік кордону. Як у нещодавньому випадку з Бєларуссю, буде влаштовано масовий розпродаж українських суверенних паперів.
Прибутковість – себто, винагорода власнику за ризик в разі дефолту, і без санкцій сьогодні уже становить фантастичну для ринку цифру у 20 відсотків ( вище – хіба що лише у Венесуели). Відтак, наші євро бонди перетворяться на сміттєбонди, тобто, бажаючих придбати їх треба буде шукати днем з вогнем. Інший наслідок – український Мінфін довго ще не зможе запозичати на ринках капіталу. Хіба що в Росії.
Незавидна доля чекає і корпоративні облігації вітчизняних емітентів, що розміщені по західний бік кордону. Найпрозоріші, найсучасніші та «найпросунутіші» українські компанії дуже багато зусиль доклали для входження на західні ринки. Тепер же, нескладно передбачити, їхні цінні папери почнуть мерщій виводити з власних інвестиційних портфелів банки і фонди.
Автор намагався дошукатися на корпоративному сайті Franklin Templeton Investments інформацію про те, на яких засадах цей гігант інвестує кошти своїх клієнтів. Прямих посилань на підходи, про які ми говорили, немає. Але весь досвід розвинутих ринків свідчить про високу вірогідність саме такого розвитку подій. Про «приклад» тієї ж Білорусі вже згадувалось.
І в ситуації, коли Franklin Templeton утримує, згідно повідомлень преси на своєму балансі до 40 відсотків всього обсягу випуску українських єврооблігацій, це не може, як мінімум, не насторожувати: на кону – доля країни. І ніякі гіпотетично високі відсотки прибутку не змусять фонд, у якого є цілком конкретні власники, грати в ці ігри: якщо після можливого запровадження санкцій наявність таких паперів у корпоративному портфелі темплтонівські юристи визнають репутаційним ризиком для своєї компанії, фонд буде змушений їх позбутися. А це означатиме, що уряд України тільки зміцнить свою «добропорядну» репутацію на міжнародних ринках капіталу.
Тепер це буде ще й репутація самовпевнених аматорів, які заплуталися в трьох соснах боргового менеджменту.
По-перше, остаточно зруйнували довіру інституційних інвесторів.
По-друге, перегодували всіх казками про не сьогодні-завтра відновлення співпраці з міжнародними фінансовими організаціями.
Нарешті, забезпечили «чудовий» піар-супровід своїй інвестиційній агітації: пустили Беркут на розгін Майдану в прайм-тайм міжнародних телеканалів: в каліфорнійському Сан Матео в штаб-квартирі Franklin Templeton Investments, куди так люблять їздити українські посадовці, під час штурму була якраз третя година дня.