Отже, коротка історія. Усі попередні роки офіційна українська сторона навідріз відмовлялася від ідеї одночасно створити КПВВ у Золотому та Щасті Луганської області. Власне, українські переговорники завжди були проти ідеї КПВВ у Щасті, а Російська сторона не погоджувалася лише на Золоте. От і наполягали росіяни на тому, щоб відкрити КПВВ у місті яке:
- з’єднане добротним мостом через Сіверський Донець;
- має майже впритул до Сіверського Донця Луганської ТЕС - чи не єдине джерело живлення Луганської області;
- у близькому сусідстві з військовими базами окупантів, котрі надійно утримують окупований Луганськ.
Завдяки позиції штабу ООС ідею створити можливості для швидкого перекидання російських військ з перспективою захоплення міста обласного значення та єдиного на Луганщині об’єкта генерації електроенергетики завжди відкидали. Тому «Фасад», опорник Збройних сил України залишався на правому березі Сіверського Донця, що неабияк дратувало нахабних терористів, очолюваних російським офіцерським складом.
Та ось все змінилося. Тактика попереднього керівника ООС С. Наєва - відбирати «сіру зону» в минулому. На порядку денному - перемовини про розведення військ і все таке.
Переговорники від Банкової необачно пішли на домовленості по черговому «розведенню військ» в районі Золотого, Петрівського та Станиці, котрі себе не виправдали. Причому ані у військовому сенсі - всім, хто цікавиться, відомо наскільки загострилася ситуація в околицях Золотого після «розводу» дипломатів від кварталу, достатньо лише порівняти втрати Збройних сил за аналогічний період минулого року. Остання нахабна атака ПТУРом - саме з цього розряду. Але, окрім військового, є ще інший сенс. Нинішнє керівництво держави вкрай сенситивне до рейтингів. А рейтинги в опитуваннях щодо розведення військ, повзуть не туди у всіх соцопитуваннях, що проводяться Банковою.
Тож, схоже, назріло геніальне рішення. До якого не виключено, що підштовхнули саме росіяни. Ну, от, мовляв, - відкриється КПВВ у Золотому, то там буде купа всякого ОБСЄ, потоки люду, і обстріли у місці, де особисто Президент України гарантував безпеку, припиняться. Ідея ніби-то й справді нічого, от тільки чому коштом ризику для міста Щастя і критичної інфраструктури сфери енергетики.
Шукаючи відповідь у своїх луганських колег, я її частково знайшов.
Виявляється, є обґрунтування некритичності Щастинської ТЕС. Бо на завершенні будова підстанції ДП НЕК «Укренерго» у Кремінній, котра має зв’язати енергосистему Луганської області з об'єднаною енергосистемою України.
А ще віднедавна на ТЕС знову пішло російське вугілля. А ще цілком серйозно заговорили про площадку біля пожежної як за майбутній простір для КПВВ.
Усі військові, з якими вийшло поспілкуватися сьогодні, різко критикують ідею зі створення додаткових переваг для ворога, який має на цій ділянці фронту чи не найбільше сил і засобів. Нагадую, військові саме тому «погодилися» на «розведення» у Станиці, бо по містку, котрий встановили, не проїде танк. Розмінований міст у Щасті - величезний подарунок окупанту, може усім нам дорого коштувати. Не кажучи вже про чергову уступку Росії, на котру раніше не погоджувалася українська делегація. Та, схоже, з примушуванням українського керівництва у росіян добре виходить.