Підстанція швидкої допомоги №5 ще з 1984 року розташовується у Печерському районі. Ще з далеких 90-х років, на підставі її сусідства з чоловічим Свято-Введенським монастирем, Українська Православна Церква Московського Патріархату намагається заволодіти цим приміщенням.
За часів мера Леоніда Черновецького подібні спроби мали відносно делікатний характер. Наприклад, було підготовлено рішення про передачу приміщення підстанції згаданому монастирю у безоплатне користування (позичку), але за умови, що швидкій допомозі знайдуть інший дах над головою. Оскільки забезпеченням лікарів жодна київська влада не переймалася, то справа не рухалася – викидати швидку допомогу на вулицю не наважувалися.
Не зважаючи на те, що влада є гарантом життя і здоров'я громадян, минулого року прокуратура активізувала свої дії щодо рейдерського захоплення приміщення "швидкої". У травні 2013 року заступник прокурора Печерського району подав позов «в інтересах держави в особі Свято-Введенського чоловічого монастиря» до Київської міськради про визнання права власності на будівлю, де розміщено підстанцію екстреної допомоги.
В якості аргументів – відомості про те, що до 1863 року на цьому місці стояв будинок для гостей церкви, а також – плани і документи, датовані 1919 роком. У червні минулого року Господарчий суд Києва провів засідання і відклав розгляд справи для проведення експертизи будівлі. Міська рада нещодавно подала апеляційну скаргу на позов, але доки остаточного рішення немає, лікарі працюють під дамоклевим мечем. Вкладати кошти в необхідний ремонт і переобладнання підстанції в цих умовах ризиковано.
За оцінками юристів, сам прокурорський позов містив низку маніпулювань. Зокрема, відомо, що монастир є юридичною особою, тож його інтереси аж ніяк не є державними. По-друге, нинішнє спірне приміщення ніколи не було культовою спорудою. Воно не підпадає під дію розпорядження Президента України про повернення релігійним організаціям культового майна. По-третє, численну нерухомість, якою володіє територіальна громада столиці, реєструють дуже повільно за браком фінансування. І це не привід для її «віджиму», навіть в інтересах церкви.
− Якщо суд задовольнить позов, наша підстанція протягом двох місяців муситиме виселитися, а куди, невідомо, – говорить керівник міського Центру екстреної допомоги Анатолій Вершигора. Будівництво іншого приміщення зараз нереальне.
За словами Анатолія Вершигори, зараз у приміщенні, на яке претендує монастир, базуються 7 бригад швидкої допомоги. Вони й обслуговують весь Печерський район, рятуючи в середньому 22 тисячі пацієнтів на рік. До слова, саме в цьому районі розміщено і вищі органи влади. Тут регулярно проходять масові акції. Ці квартали завжди пам’ятатимуть недавні трагічні протистояння, коли тільки оперативне прибуття медиків екстреної служби рятувало життя поранених.
Київ розбудовують, населення зростає, а кількість підстанцій швидкої не лише не збільшується, а й ризикує скоротитися. За оцінками Анатолія Вершигори, замість нинішніх 17-ти столиці потрібні не менше 20-ти станцій, щоб охоплювати нові житлові масиви і встигати на виклик протягом 10-ти хвилин.
Навряд чи варто дивуватися з того, що 600 квадратних метрів у центрі столиці так непокоять і монахів, і прокурора, що діє від їхнього імені. У що може виливатися тісне партнерство прокуратури та священнослужителів, громадяни вже побачили на прикладі маєтку Віктора Пшонки. Житло колишнього Генпрокурора було нафаршироване дарами церкви – святими мощами, іконами та старовинними виданнями Євангелія, які вважаються краденими.
Наразі ж стурбованість жителів Печерська тільки зростає, адже виганяючи на вулицю станцію швидкої допомоги, московські церковники піддають ризику життя і здоров’я 145-ти тисяч киян, які тут постійно проживають.
Амінь.