Пародія на Середньовіччя

Чому я вважаю, що справа Володимира Кузнецова про визнання актом цензури знищення його роботи, є важливою та соціально-значущою?

Є такий художній метод – актуалізація. Це, коли минулу знакову історію спроектувати на сучасність.

Уявімо собі гіпотетичну ситуацію. У 2018 р. державне підприємство «Мистецький Арсенал» організовує виставку «Велике та величне». Директорка (прізвище немає значення) запрошує художників різних напрямків взяти участь. Один із них, з умовним прізвищем Кузнецов (прізвище не має значення), виявляється соціально-орієнтованим та готує роботу «Страшний суд. Коліївщина». Центральним сюжетом у його панно про пекло, стає берегиня у казані - українська жінка, випадковим чином схожа на дружину Президента, яка у одній руці велично тримає серце, ну таке кардіологічне, а у другій – статут Українського культурного фонду. Одяг берегині – величний, царський, випадковим чином схожий на ризу із золотої парчі.

Колиивщина: Страшный суд
Фото: Volodymyr Kuznetsov
Колиивщина: Страшный суд

За добу до відкриття виставки директорці телефонують з Адміністрації Президента і повідомляють, що пан Президент таки зможе приїхати на офіційну церемонію вдкриття. І що робити директорці? От як їй бути у цій ситуації?

Зрозуміло, що Президент з дружиною будуть розлючені і це кінець для директорки. Зняти це панно неможливо, бо воно написане прямо на стіні. От що робити?!

Для того, щоб наша бідна директорка не мучилась у пошуках виходу із ситуації, варто зараз допрацювати українське законодавство і чітко визначити та юридично закріпити, що означає цензура в образотворчому мистецтві і які наслідки тягне за собою порушення статті 15 Конституції України, яка забороняє цензуру.

Саме про це, по суті, йдеться у судових засіданнях у Печерському районному суді.

Останнє засідання відбулось 18 січня 2018р. Відповідачка, екс-директорка Заболотна Н.П. традиційно не з»явилась на засідання суду. Неповага до суду, яку вона демонструє, з»являючись на публічних подіях, і не з»являючись у суд, зашкалює.

Її представник, пан Подоляк Вл. заявив Відзив по справі та пояснив, що:

1. В Україні не існує правового поняття цензури, тому він вважає, що акту цензури мав би передувати процес конфлікту, а цього не було. Факт публікації твору - демонструє відсутність конфлікту.

2. Створення прецеденту вимагає позивач, а це не функція суду.

3. Немає прямого конфлікту позивача та відповідача.

4. Зображення не знищене, воно існує, просто у інших формах – цифровому форматі.

5. В.Кузнецов брав участь у виставці, стверджує, що його картину замалювали і нанесли йому моральну шкоду. Але, де ж докази страждань? Немає, значить нічого поганого не відбулося. Це просто відбувся публічний діалог, а не акт цензури.

7. Два місяці тривала робота над картиною, але її так і не було завершено, лише десь на 60%. Як же можна цензурувати незавершену роботу? Бо цензура переслідує прояв творчий, а не незавершений.

8. Незавершений твір - це невиконане замовлення. Це була не цензура, а невиконана робота.

9. Свобода творчості має бути обмежена. Є вимоги, є тематика - відповідайте. Адже дух виставки мав бути гармонійним. Ця справа пронукнута духом та філософією. Зібрати такі круті роботи - це дуже складно. Аргументом зняття роботи з виставки був не акт цензури, а недовершеність роботи.

11. Ми не хотіли спровукувати моменти, які порушили б толерантність у суспільстві.

Тому просить у задоволенні позову – відмовити.

Ось так.

Який кажете рік за вікном? Що там за гомін про Революцію Гідності? Які там європейські цінності? Тихше, тихше.

За вікном – пародія на Середньовіччя.

Цензура в Мистецькому Арсеналі. Судове засідання №3 (фрагмент)

Лариса Артюгіна Лариса Артюгіна , Керівник громадської організації "Новий Донбас", кінорежисер
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram