Згідно до основної цілі визначено його проблеми та можливі варіанти їх розв’язку.
Разом з тим в мене виникли певні запитання, зауваження та пропозиції щодо поданих матеріалів.
1. Незрозумілим є чому автори взяли за основний інтегральний показник економічного добробуту валовий регіональний продукт (ВРП) і в чому проявляється його інтегральність. Експертами ООН для оцінки рівня добробуту населення давно використовується індекс розвитку людського потенціалу і його регіональні аналоги. Якщо на думку авторів він не може бути використаний у даному дослідженні, то чому не «поєднали» показник ВРП та індекс комфорту життя.
2. Подана структура індексу комфортності життя не враховує певні сутнісноважливі параметри: сектор транспорт – відсутні індекси рівня забезпеченості приватних легкових автомобілів паркувальними місцями; сектор ЖКГ – не включено якісні параметри (відповідність світовим стандартам) водогонів, каналізаційних мереж, житлового фонду; сектор освіта – не відображено доступність або забезпеченість дошкільними закладами.
3. Ініціативи: всі ініціативи розглянуті відокремлено одна від одної. Це ускладнює з одного доку, оцінку обсягу робіт та їх вартості, необхідних для реалізації ініціатив. З іншого – не дозволяє визначити кумулятивний та синергічний ефект від їх реалізації.
3.1. Перша ініціатива. Визначено загальну вартість модернізацій них робіт, однак не проведено їх рейтингізацію ( оцінку першочерговості) для міста. Адже саме це визначає обсяги щорічних інвестиційних потреб, можливі преференції для приватних інвесторів.
3.2. Ініціатива 2. Чи оцінювали автори вплив реалізації ініціативи щодо створення центру точного машинобудування, фармацевтичного кластеру на екологічну ситуацію в місті? Адже гарна екологія є запорукою комфортності проживання в місті.
4. Наведені дані щодо дослідження Інституту економіки та прогнозування НАН України не дають відповіді на запитання: як корелюють визначені темпи середньорічного зростання ВРП м. Києва з темпами зростання економіки України.
5. Етапи реалізації Стратегії. Зважаючи на те, що Стратегія, як документ, буде прийнята лише наприкінці 2011 року, то, на мою думку, є нераціональним включення 2011 року як повноцінного періоду її реалізації.
При етапізації процесу реалізації Стратегії авторами не враховано те, що якість реалізації певних етапів визначає можливість здійснення наступних. Так, модернізація базових умов життя передбачає як зміни у сфері інженерної інфраструктури, так і зміни в інституціональній структурі. Причому перші є необхідними для виживання міста, а інші – ні. Світовий досвід доводить, що інвесторів цікавить не стільки інституційні умови ведення бізнесу в місті ( оскільки вони багато в чому залежать не від міста,а від уряду країни), а скільки «побутові» особливості. Незрозуміло також, чому з базових умов життя виключено модернізації соціальної складової ( медицини, освіти).
З повагою, К-ок Дарія