Можна по-різному ставитись і до представників ЛГБТ, і до представників Національного корпусу. Взагалі конфлікт виникає не тоді, коли у людей різні цінності, а тоді, коли хтось починає у грубій формі нав’язувати свої цінності іншому. І ця стаття – не захист того чи іншого боку конфлікту. Це – блог про пропаганду та про наслідки суботнього інциденту.
По-перше, для західної цивілізації надзвичайно важливо толерантне ставлення саме до цієї категорії населення (інколи значно важливіше, ніж до проблем соціального розшарування чи збройних конфліктів). І країна, яка демонструє негативне ставлення до представників ЛГБТ спільноти, має більше шансів втратити рейтинг довіри, ніж та, яка не піклується про подолання бідності.
По-друге, зміна порядку денного для українця. Конфлікт на гомофобному ґрунті – це як конфлікт на кшталт переходу на латиницю. Символічно він зачіпає всіх, хоча на практиці – його загрози значно нижчі, ніж проблеми корупції, неефективності реформ та зубожіння. Тим не менше, конфлікти у системі протистояння між «традицією» та «збоченнями» - це своєрідний тригер, який відтіняє реально важливі проблеми, змінюючи порядок денний.
Чи розуміють ці наслідки ті, хто беруть у них участь? Малоймовірно, оскільки вони відстоюють своє бачення, свої ідеї, свій «традиціоналізм» чи свій «лібералізм». Проблема у тому, що ці проблеми розуміють ті, хто встановлює порядок денний як для патріотичних радикалів, так і для активістів ЛГБТ-громади. Мабуть тому я напишу про ще один важливий наслідок.
По-третє, ми загрузли в стратегіях прямих дій та стратегіях фізичного спротиву. Якщо є бажання протидіяти будь-якій пропаганді, то перше що приходить на думку – це її заборонити. Ми забуваємо про так званий «ефект Стрейзанд», - коли вимоги вилучити якісь матеріали призводить до ще більшого поширення цих матеріалів у соціальних мережах чи ЗМІ. І тому однозначно говорити на чиєму боці зіграв насильницьких розгін заходу для роботи з ЛГБТ-спільнотами складно. Не лише тому, що до насилля у Полтаві, мало хто в Україні взагалі знав про той тренінг, а тепер знають. А й тому, що обурені «ліберали» готові написати сотні матеріалів про обмеження прав людини в Україні. Опосередковано пропагуючи те, проти чого виступили радикали-традиціоналісти.
І ще одне – заборона контенту вимагає його заміщення. Хочете пропагувати так звані традиційні цінності, - для цього не достатньо вийти з плакатом «ми за традиційну сім’ю!». Для цього необхідно берегти власну сім’ю, розмовляти зі своїми дітьми та оберігати своє подружжя. Попит породжує пропозицію, у тому числі й на цінності. І якщо Ви не задовольняєте цей попит всередині сім’ї, його задовільнять ззовні.
Те ж саме стосується і пропаганди інших, важливіших для українського суспільства цінностей. Ті хто застосовують насилля першим – відкривають «вікно Овертона», тобто опосередковано рекламують свою жертву та її цінності. А хто діє виключно заборонами, без надання альтернативи – просто примушують людину шукати шляхів як обійти цю заборону.