Це усвідомлюється багатьма. Питання в тому, які методи зараз будуть найбільш ефективними для відновлення української економіки? У пошуку відповіді на питання будемо виходити з головних завдань. На мій погляд, вони такі - демпфірування спаду економіки, відновлення економічного зростання, забезпечення українців роботою і заробітком.
Під однією з моїх недавніх публікацій в Фейсбуці прочитав коментар, автор якого пропонує в кризовий період перейти до методів планової економіки в її класичному варіанті. Подивився профіль коментатора і здивувався - молода жінка, яка лише в ранньому дитинстві застала планову економіку. Я ж застав класичну планову економіку в свідомому віці і добре пам’ятаю всі її негативні моменти, перелік яких вмістив би кілька сторінок. Ще пам’ятаю Плани розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 та 2025 року, які ми розробляли в середині 90х. Хоча багато чого в даний час було б корисним.
А чи є методи, які дають можливість під час кризи поєднувати ринкову економіку з активною участю держави в ній, уникаючи директивного планування, як це було за часів СРСР? Відповіді на питання я знаходжу в роботах Кейнса, рецепти якого послідовно закликаю реалізовувати в Україні. Зараз вони особливо важливі, поясню чому.
Мабуть, найважливіше в тому, що Кейнс ставив на чільне місце питання попиту, накопичень і споживання. Якщо попит знаходиться на недостатньому рівні, наслідком буде депресія в економіці і зростання безробіття. Найближчим часом, відправлені на карантин мільйони українців, усвідомивши значне ускладнення ситуації, відчутно скоротять попит. Запуститься деструктивний ланцюжок - падіння попиту посилить спад в економіці, спад в економіці призведе до зростання безробіття, зростання безробіття спровокує зниження попиту. І все може піти далі по цій низхідній спіралі. Перша ланка вже в наявності - 77% українців будуть намагатися економити через епідемію коронавірусу і введений карантин.
Але і при неповній зайнятості економіка, згідно з Кейнсом, може досягати стану рівноваги. Для цього необхідним є такий обсяг інвестицій, який компенсує той обсяг споживчого попиту, що «випав» (через зростання безробіття, невпевненість у завтрашньому дні і підвищення внаслідок цього схильності населення до скорочення витрат). Забезпечити цей обсяг, опосередковано, звичайно, можуть заходи держави щодо стимулювання попиту.
Оптимізм, який представники лібертаріанської і класичної економічних шкіл виявляють щодо того, що ринок сам забезпечить відновлення попиту, Кейнс не поділяв. Він стверджував - якщо економіка працює на принципах laissez - faire (саморегуляція, яка без участі держави знаходить вихід з кризи) не справляється, значить необхідною є проактивна участь держави. Але не у вигляді Держплану, як в СРСР, а методами активного стимулювання попиту.
Щоб закрити тему планової економіки а-ля СРСР, зазначу: Кейнс обґрунтовано вважав - проблема не в тому, що ринкова економіка погано використовує наявні в її розпорядженні фактори, а в тому, що вона використовує не всі наявні фактори. І держава, шляхом стимулювання попиту і зайнятості, має допомогти їх задіяти.
Так, запропоновані Кейнсом методи не ідеальні. Наприклад, тому, що його модель статична - розглядає процес у відносно короткостроковій перспективі декількох років. Також Кейнс не в повній мірі враховував ділові цикли.
Але і на ці питання можна дати відповіді, не стільки захищаючи теорію Кейнса, скільки демонструючи доцільність її застосування Україною в умовах різкого ускладнення ситуації в економіці. По-перше, теорія Кейнса з'явилася як відповідь на Велику депресію. Зараз динаміка ряду показників в світовій економіці говорить про те, що нинішня криза може бути не менш сильною, ніж Велика депресія. Отже, кейнсіанські заходи будуть доречні. По-друге, загроза економіці України зараз настільки сильна, що немає сенсу будувати багаторічні плани - потрібно рятувати економіку прямо зараз, давати можливість людям зберегти доходи. По-третє, зараз будуть потрібні серйозні контрциклічні заходи.
І в найкращі часи абсолютного невтручання в економіку не було, навіть серед економічно найбільш ліберальних країн не було таких, де роль держави обмежувалася б лише захистом кордонів і поліцейськими функціями, а при цьому була повна байдужість до подій в економіці.
Зараз, якщо подивитися на заходи, які вживають практично всі розвинені країни, можна побачити, що їх влада не має наміру жертвувати добробутом населення. У своїй економічній політиці вони керуються підходом - «краще синиця в руці, ніж журавель в небі». Так, влада має на меті зберегти симпатії електорату. Але ж і діють вони в інтересах людей!
Переконаний, що і ми в Україні не можемо собі дозволити економічні експерименти в стилі лібертаріанства і «австрійської економічної школи», необхідно повертатися до перевірених часом і добре зарекомендованих в кризах економічним практикам. Важливо, що це розуміють керівники Кабміну. Крім того, ситуація і так несприятлива з усіх складових. За даними досліджень Секретаріату Ради НБУ, відповідно до плану виплат за зовнішньою заборгованістю перед нерезидентами у квітні-грудні 2020 р. Уряду України та місцевим органам самоврядування належить сплатити 5.8 млрд дол. США, державним компаніям та банкам – близько 0.7 млрд дол. США. Окрім того, у квітні-грудні 2020 р. виплати за облігаціями внутрішньої державної позики України (ОВДП), номінованими в іноземній валюті становитимуть 2.4 млрд дол. США (на користь як резидентів, так і нерезидентів), за гривневими ОВДП, які перебувають у власності нерезидентів, - 21 млрд. грн. (погашення тіла та обслуговування). Слід зауважити, що в Україні станом на 18.03.2020 обсяг ОВДП, що знаходяться у власності фізичних осіб становить лише 9 млрд. грн. (0,2% ВВП, або близько 300 млн дол.). Переважна більшість цих ОВДП (67%), номіновані в іноземній валюті.
Крім того, маємо падіння темпів інфляції нижче цільового діапазону НБУ, а цін виробників – нижче нуля, що свідчить про ознаки повноцінної стагнації у секторі виробництва товарів та послуг та про помітне звуження обсягів його діяльності. Натомість, сектори, що пов’язані із наданням посередницьких фінансових та ділових послуг, зростали шаленими темпами. Прибуток комерційних банків за підсумками 2019 року становив 60 млрд. грн, що майже втричі більше проти попереднього року. У реальну економіку не надходять значні ресурси, які акумульовано в банківській системі. В цьому зв’язку Рада НБУ рекомендувала Кабінету Міністрів України ініціювати внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення порядку визначення фінансового результату банків до оподаткування в частині операцій з формування резервів під активні операції, зокрема шляхом встановлення лімітів на розмір резервів під знецінені активи, які можуть бути віднесені на фінансовий результат, з метою реальної сплати банками податку на прибуток.
Як свідчать дослідження, в 2019 році для стримування надлишкового тиску «зайвої» гривневої маси Національний банк втричі розширив операції з депозитними сертифікатами – до 200 млрд. грн. В кращі часи обсяг кредитів виданих економіці сягав 80% ВВП, зараз же – він не набирає і 25% ВВП, а якщо з них зняти непрацюючі кредити – то не буде і 15% ВВП. Маємо ситуацію, коли національні виробники, в значній мірі, не в змозі конкурувати за кредитні ресурси внутрішнього фінансового ринку за ставками, які пропонуються депозитними корпораціями. Поряд з цим відносна величина депозитних сертифікатів НБУ та ОВДП – пасивних напрямків вкладень грошових коштів – становлять вже 24% ВВП, перевершуючи таким чином обсяг кредитного ресурсу, наданого депозитними корпораціями в реальний сектор економіки. Це має насторожувати і спонукати до прийняття активних дій, в тому числі директивного характеру.
Ситуація, що склалась загрожує ефектом широкомасштабної втечі капіталу з країни, де немає надійних об’єктів для його інвестування, особливо зважаючи на нестабільність на глобальних ринках капіталу.
Думаю, зараз настав час, коли необхідно запустити програми стимулювання попиту, по можливості зосередивши його на придбання продукції національного виробника. Це дозволить знизити негативний вплив кризи на добробут громадян, стримає зниження ділової активності, створить умови для розвитку українських виробників і знизить залежність від некритичного імпорту. У цьому полягає укрупнений рецепт демпфірування кризи в економіці України.