Відтепер місцеві ради планують розвиток мережі закладів охорони здоров’я комунальної форми власності. Органи місцевого самоврядування самостійно ухвалюють рішення про створення, закриття, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров’я з урахуванням наявних планів розвитку госпітального округу — сукупності закладів охорони здоров'я, які мають відповідну ліцензію та забезпечують медичне обслуговування на певній території.
А отже відповідальною за підготовку медзакладів до другого етапу медреформи є саме місцева влада. Там, де місцеві управлінці підійшли до цього питання сумлінно, НСЗУ нарахувала медзакладам збільшене фінансування в 2020 році.
По ідеї більший рівень фінансування в попередні роки мав би означати кращу підготовку медзакладів та вищий рівень послуг. Проте, ми з’ясували, що на практиці все виглядає дещо інакше.
По-перше, існує невідповідність між об’ємами фінансування та ступенем підготовки медзакладів обласних центрів до другого етапу реформи. По-друге, немає прямого зв’язку між об’ємами фінансування і якістю послуг, а отже і рівнем задоволеності послугами серед населення.
Але тепер про все це по порядку.
Цільові програми міських рад — повсюдний брак підзвітності
Одним із завдань місцевої влади є розробка цільових програм для різних секторів державної політики, у тому числі, в сфері охорони здоров’я. Такі програми є стратегічним планом дій міської влади у кожній конкретній сфері у певному часовому проміжку.
Проте аналіз програм з охорони здоров'я в 24 обласних центрах України в період 2017-2019 років, який ми провели відповідно до методології Центру спільних дій, показав сумну тенденцію. В жодному з обласних центрів України комплексні цільові програми з охорони здоров’я та звіти про їхнє виконання не дозволяють оцінити ефективність роботи місцевої влади.
Так, у певних містах комплексні програми з охорони здоров'я за окреслений період неможливо знайти у відкритому доступі. Десь – опубліковані програми не за весь аналізований період або їх складно знайти методом стандартного пошуку. Інші міста опублікували програми не в машиночитному форматі (відсканований текст), що ускладнює аналіз цих документів та не дозволяє інформаційним системам ідентифікувати їх.
Крім того, у всіх 24 обласних центрах у відкритому доступі відсутня звітність, яка дозволяла б оцінити ступінь і якість виконання програм: звітів або немає зовсім, або вони опубліковані не за весь аналізований період, або не співвідносяться з показниками оцінки, яка міститься в програмах. Також у всіх обласних центрах відсутні окремі цільові програми щодо громадського здоров'я. Цей блок є лише у Вінниці та Сумах.
Низька якість цільових програм з охорони здоров'я і звітів їхнє виконання може свідчити про відсутність у місцевої влади чіткого бачення та плану розвитку системи охорони здоров'я. причина проблеми – відсутність в законодавстві єдиних для всіх стандартів і вимог до цих документів.
Рівень фінансування медреформи як індикатор пріоритетності для місцевої влади
За умови відсутності комплексних цільових програм , як критерію, за яким можна оцінити роботу місцевої влади та її розуміння значення медреформи, ми подивилися на частку бюджету, яку виділив на медичну сферу з власного бюджету кожен обласний центр.
Оскільки це демонструє, скільки грошей депутати міських рад готові витратити для забезпечення права на охорону здоров'я кожного мешканця.
Ми порахували частку місцевого бюджету та обсяг грошей на одного мешканця, які виділяли обласні центри в 2017-2019 роках.
І виявили, що на медицину найбільшу частку з місцевих бюджетів виділили влади Сєвєродонецька, Києва, Ужгорода, Кропивницького та Черкас, найменшу — Івано-Франківська, Львова, Вінниці, Дніпра та Тернополя. Найбільше фінансування на одну особу отримали жителі Києва, Сєверодонецька, Краматорська, Ужгорода та Запоріжжя, найменше — Івано-Франківська, Харкова, Миколаєва, Вінниці та Тернополя.
Більше не завжди означає краще
Від 1 квітня кожен конкретний заклад фінансується за встановленими тарифами залежно від кількості пролікованих пацієнтів та наданих послуг.
Ще у травні договори з Національною службою здоров’я України підписали понад 90% медичних закладів. Чинний план фінансування цих закладів на квітень-грудень 2020 року напряму залежить від того, наскільки добре вони підготувалися до роботи за новою моделлю фінансування — вирішили питання забезпечення кадрами та обладнанням, зробили ремонт, та врешті виявилися спроможними надавати послуги належної якості. У свою чергу підготовка закладів до підписання договорів з НСЗУ є повноваженнями місцевої влади. Тож фінансова успішність закладів спеціалізованої медичної допомоги з квітня 2020 року є одним з показників ефективності політики з охорони здоров'я за останні роки.
Через відсутність даних про фінансування за 9 місяців 2019 року, неможливо оцінити показник фінансової успішності в 5 обласних центрах — Краматорськ, Івано-Франківськ, Київ, Одеса, Чернівці. Ще в 9 містах ці дані відсутні по окремих медзакладах. Тому ми розраховували показник фінансової успішності на основі наявних даних по решті закладів.
Отже, 19 обласних центрів в квітні-грудні 2020 року за планом мають отримати збільшене фінансування у порівнянні з аналогічним періодом 2019 року. Найбільше коштів цього року отримають лікарні Ужгорода (+127%), Херсона (+94%), Житомира (+93%), Черкас (+59%) та Луцька (+51%).
Разом із тим ми помітили невідповідність між об’ємами коштів, що були витрачені на підготовку до другого етапу медреформи, та власне рівнем готовності міста до її імплементації.
Водночас п’ять міст пішли «у мінус» – не впорались із підготовкою до реформи, відповідно, цього року отримають від НСЗУ менше коштів, ніж за аналогічний період минулого року. До них належать Рівне (-10%), Львів (-6%), Вінниця (-4), Миколаїв (-3%), Суми (-3%).
Фактично рівень фінансування ніяк не співвідноситься із рівнем готовності до другого етапу реформи. Тобто об’єм виділених коштів грає важливу, проте не ключову роль. Набагато важливішим є наявність стратегічного бачення та хороших менеджерських навичок у керівників медзакладів та міських голів.
Утім, найбільше дивує те, що ані збільшення фінансування лікарень від НСЗУ, ані дії місцевої влади для покращення надання медичних послуг не є прямим наслідком підвищення оцінок, які жителі ставлять системі охорони здоров'я в своїх містах.
Так, найвищу оцінку медичним закладам поставили жителі Вінниці, Івано-Франківська, Луцька, Хмельницького та Львова, найнижчу — Миколаєва, Сум, Запоріжжя, Сєвєродонецька та Полтави.
Цікаво, що п'ять міст-лідерів, в яких громадяни високо оцінюють рівень та якість надання медичних послуг, не входять навіть до десятки тих, які витратили на охорону здоров'я протягом трьох останніх років значну частку бюджету.
Висновок
Про що це все свідчить? Така невідповідність між витраченими коштами та отриманими результатами є яскравою антитезою до принципу “Дайте більше грошей і люди будуть задоволені”. Оскільки гроші без правильного управління не призводять до покращення якості послуг. Більше про це можна прочитати у нашій аналітиці.
Зовсім скоро в Україні пройдуть місцеві вибори. Вітчизняна медицина повністю пережила лише перший етап реформи, багато змін – все ще попереду.
Зрозуміло, що опікуватиметься змінами у медичній системі не лише МОЗ, але й ті, хто цієї осені здобудуть перемогу на місцях. А тому, щоб реформування охорони здоров’я було незворотними, Центр спільних дій закликає громадян уважно аналізувати програми та обіцянки політичних сил, які стосуються саме медичної реформи. Нинішня влада, яка прагне бути переобраною на ще 5 років, вже мала достатньо часу, щоб продемонструвати конкретні результати роботи у медичній сфері. Оскільки медична реформа є однією із ключових для країни, успішність місцевої влади у цій царині є вагомим індикатором для того, щоб віддати за неї свій голос.
А щоб ви зробили правильний вибір, ми в Центрі спільних дій проаналізували результати роботи нинішньої влади у різних сферах. Змінювати нинішню владу чи залишати на другий термін – вибір за вами.