Україна прагне до свободи, до мирного і вправного господарювання на власній землі, до розвитку демократичних цінностей, до того, щоб наші нащадки пишалися тим, що вони є українцями та повноправними членами єдиної європейської родини.
Натомість сьогоднішня Росія – це монстр, який багато років зростав на смітнику недорозваленого СРСР, відчуваючи свою неповноцінність, накопичуючи злість і заздрість щодо тих, хто зумів змінитися ментально, хто знайшов у собі силу і мужність вибратися з бруду, що залишився у спадок від радянської тоталітарної системи.
Саме тому російське керівництво свідомо намагається силоміць нав’язати ідеологію видуманого нею наративу про «Русский мир», віддаючи щодня команди на безжалісне руйнування українських міст та промисловості, на цинічний обстріл мирного населення, шкіл, дитячих садочків, лікарень та пологових будинків.
Нинішня Росія – це держава-терорист, яка захоплює українські атомні електростанції, щоб шантажувати увесь світ, яка тримає у заручниках сотні тисяч мирних громадян України, яка не цурається крадіжками та примусовим вивозом з України до РФ українських жінок і дітей.
Щупальцями цього монстра став російський солдат як символ відсутності жодної моралі, людяності, честі і гідності, який сьогодні отримав чітку характеристику: загарбник, агресор, фашист, злочинець та ґвалтівник.
Не дивлячись на це, протягом місяця війни Україна повністю розвінчала міф про сучасну і професійну «другу армію у світі». Ця армія вже фактично зазнала поразки від Збройних сил України та від українського народу.
Частково усвідомлюючи провал своєї недолугої та безглуздої «військової операції», Кремль піднімає ставки. Використовуючи свій останній козир, російська влада почала лякати світ можливим застосуванням хімічної, біологічної та ядерної зброї. Мета – намагання посіяти паніку та протестні настрої у суспільстві. Натомість у відповідь РФ отримує ще більший супротив цивілізованого світу, ще міцнішу підтримку України з боку наших друзів, ще більш глибоку консолідацію українського суспільства у протистоянні російській агресії.
Водночас, Україна перебуває зараз на межі гуманітарної катастрофи. Знищуючи Україну, В.Путін намагається не тільки перекроїти усю систему світопорядку, яка склалася після Другої світової війни, але й створити передумови до нового Голодомору в Україні у 21 столітті, а також завдати нищівного удару по продовольчій безпеці інших країн.
Україна є одним з провідних світових експортерів сільськогосподарської продукції. Сьогодні існують реальні побоювання, що воєнні дії на території нашої держави можуть поставити під сумнів проведення повноцінної посівної кампанії у 2022 році. Результатом цього стане те, що українські аграрії не зможуть повноцінно реалізувати польові роботи у зонах проведення бойових дій. Як наслідок, буде значно обмежено український експорт окремих продовольчих груп (пшениця, овес, гречка, цукор, жито).
Прогнозується, що від 20% до 30% посівних полів для вирощування озимих зернових, кукурудзи та соняшнику в Україні не будуть засіяні або залишаться незібраними протягом сезону 2022-2023 років. Таким чином, через російську воєнну агресію світові ціни на харчові продукти та корми можуть зрости більш ніж на 20%.
Збройні сили України та весь український народ продовжують давати достойний опір супротивнику! Україна згуртувала навколо себе весь цивілізований світ.
Ми вдячні кожному, хто не є байдужим та простягнув нам руку допомоги: військової і гуманітарної. Ми відчуваємо вашу підтримку. Вона наближає нас до перемоги – до нашої спільної перемоги!
Слава Україні!