Для прикладу, у Німеччині закон про банкрутство юридичних і фізичних осіб діє з січня 1994 р. Офіційний процес визнання фізособи банкрутом є більш привабливим для боржників, аніж довготривала строком до 30 років процедура виконавчого провадження (термін давності за борговими зобов’язаннями у Німеччині). Тому і не дивно, що банкрутство тут, як і в інших розвинених країн, набуло масового характеру: у кризовий 2009 р. за власною ініціативою подали заяву про визнання їх банкрутами понад 3 млн. громадян Німеччини.
У США процедура банкрутства теж дуже популярна серед звичайних громадян. Враховуючи, що боржник може використати процедуру фінансової реабілітації лише один раз на сім років, упродовж 2005–2011 рр. через неї, наприклад, пройшло 8,3 млн. осіб або 2,3% населення країни.
Що ж пропонує наш законопроект. Перш за все чітко виписані умови, за яких громадянин може сам, або його кредитори звернутись до суду, щоб розпочати процедуру фінансової реабілітації. Для цього заборгованість має перевищити 100 мінімальних заробітних плат. На даний момент це 320 тис грн. Якщо ж йдеться про фізичну особу- підприємця, то це вже 300 мінімальних заробітних плат (960 тис грн). І прострочена ця заборгованість має бути більше двох місяців. При наявності у фізичної особи боргу у понад 300 мінімальних заробітних плат, така людина зобов’язана сама звернутись до суду про порушення провадження у справі про банкрутство інакше до неї не застосовуватиметься цей закон.
Під дію закону підпадатимуть усі борги боржника, якщо суду буде надано належні докази, що підтверджують наявність таких вимог і підстави їх виникнення. В той же час є й винятки. Не підлягають реструктуризації чи списанню борги за кредитами, отриманими на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші, а також борги, які виникли через участь боржника у азартних іграх чи парі.
Загалом же у судовому порядку можливі три шляхи фінансової реабілітації: реструктуризація боргів, реалізація майна боржника для погашення заборгованості та мирова угода. Кожен з цих механізмів має свої особливості, та по завершенні провадження у справі про банкрутство, людина звільняється від боргів та може розпочати вже нову сторінку свого життя. Якщо ж виявиться, що боржник приховав від суду важливу інформацію, зокрема і щодо якихось кредиторів чи іншого майна, рішення суду може відмовити особі у звільненні від фінансових зобов’язань.
Щоправда, є й певні наслідки, які на ступають після проходження процедури банкрутства. Так, у випадку визнання людини банкрутом, вона не може протягом 5 років звертатись до суду щодо початку процедури банкрутства, не зможе брати кредити чи виступати поручителем без зазначення цих відомостей. Крім того, ці ж 5 років колишній боржник не може займатися незалежною професійною діяльністю в якості адвоката, приватного нотаріуса, арбітражного керуючого, приватного виконавця тощо.
Готуючи цей законопроект ми детально вивчили світову практику і спробували знайти баланс між захистом інтересів як боржника, так і кредитора. На моє переконання, нам це вдалось і хочеться сподіватись, що ухвалення цього законопроекту допоможе десяткам, якщо не сотням тисяч наших громадян вибратись із боргової пастки. А кредитори зможуть поліпшити всій портфель, прибравши з нього неліквідні активи.