Публічні аргументи міністерства на зразок того, що не можна після філології йти на ядерну фізику вражають своєю наївністю - серед молоді таке прийнято називати "капітанством". Міністерство і справді "капітанить", бо ж не йдеться про діаметральні чи якісь не сумісні спеціальності.
Як приклад, хочу розповісти про власний досвід навчання на магістерській програмі Варшавського університету під назвою "Східні студії", яка за своїм визначенням є міждисциплінарною. Якщо коротко про програму, то вона має 6 спеціалізацій за регіонами від Центральної Європи до Центральної Азії, і кожна з них включає набір з приблизно 40 курсів з історії, політології, соціології. економіки та лінгвістики якогось з регіонів. З ким же мені довелось навчатись на такій спеціальності? Спочатку я подумав, що найкраще серед нас справлялись ті, хто навчався перед цим на бакалавраті славістики, полоністики, русистики, україністики чи десь на орієнталістиці, адже вони прекрасно володіли однією-двома мовами регіону, який обрали на нашій магістерці. Славісти, наприклад, прекрасно давали собі ради на Центральній Європі чи на Балканах, русисти та орієнталісти - Росія чи Центральна Азія. Нам усім треба було вивчити мову свого регіону, а ці люди вже нею володіли.
Потім мені здавалось, що випускники різних політологічних бакалаврських програм теж не зле справляються. Європеїсти прекрасно давали собі ради, коли починались якісь предмети пов'язані з євроінтеграцією. Теоретики були неабияк обізнані з різними видами політичних систем.
А коли починалась якась економіка, то народ завжди мучив викладачів різними уточненнями, перепитував, натомість економісти (були і такі) радо брались за усіляку аналітику ринку і тд.
Історики, до яких належав і я, частенько дратували решту аудиторії питаннями поглибше і легко давали собі ради з різними тестами, коли решта нервувала вже від самих дат.
У певний момент кожен з нас вийшов на потрібний для програми рівень знань у різних сферах. Але це не означає, що всі зрівнялись. Просто, як і на будь-який спеціальності, серед нас і надалі були більші знавці в якійсь одній чи двох дисциплінах.
Врешті-решт усі ми успішно закінчили свої спеціалізації на "Східних студіях", влаштувались у дипломатії, журналістиці, бізнесі та науці. А різноманіття наших бакалаврських дипломів тільки робило навчання більш цікавим. Мій приклад "перехресного вступу" - це лише один із сотень можливих випадків, право на які намагається відстояти Могилянка.