Коли зараз "обурена громадськість" кричить про пасивність окремих поліцейських/військових/прокурорів і т.п., ця ж громадськість не хоче визнавати, що сама власне у цьому і винна. Бо майже ті ж самі голоси принижували людей у формі під час і після Євромайдану: закликали розігнати ВЕСЬ Беркут, ВСІ внутрішні війська, ВЕСЬ СБУ, ВСЮ міліцію, ВСЮ прокуратуру і т.п.
Тобто не розібратись і наказати кожного конкретно за скоєні злочини, не реформувати чи навіть звільнити - а просто знищити ці організаії взагалі, як структуру. При цьому незважаючи, що більшість там - такі ж люди з нашого ж суспільства, які просто знаходились на службі. І лише окрема частина з них таки виконала злочинні накази.
Нова влада після 2014 року частково повелась на такі заклики і частину одіозних структур таки розформувала. Ну і що отримали в результаті? А своїми ж руками створили цілу армію добре навченених бойовиків-ворогів: ці ображені спочатку допомогли російському агресору Крим забрати, а потім почали разом з ним зі зброєю в руках по донецьким териконам бігати. І бігають там до цього часу. Бо їм не дали вибору.
Щось подібне було в інших країнах: в Грузії 200 тис звільнених поліцейских через півроку всі вийшли на вулиці проти Саакашвілі. В Іраку звільнені військові Саддама Хусейна цілими батальйонами пішли в ІДІЛ.
Або чому не вдалось ікорпорувати після 2 світової війни в мирне життя вояків ОУН-УПА, але вдалось це зробити з чеченцями, які різали голови російськми військовим? Бо у українців вибору не було — хто здавався, того радянська влада знищувала або відправляла у Сибір. А чеченцям дали вибір: бігати в лісах або повернутись до мирного життя. До речі, щось подібне проводить зараз СБУ — існує програма "На тебе чекають дома!". Але масштаби ще звісно не ті.
Наші ж люди при погонах чи в формі (старій чи новій поліцейській - нема ніякої різниці) зараз сто раз подумають перед тим, ніж застосовувати силу. Бо черговим буйним може виявиться не якийсь мажор, а, наприклад, п'яний “волонтер”, “борець з корупцією”, “реформатор”, “журналіст” чи “відомий блогер”. І тоді громадська думка однозначно виступить проти цього законника — навіть якщо його дії будуть виправдані законом і обставинами. А вся міць громадського осуду буде давити: "аййяйяй, ганьба, люди в формі знущаються над ...." (і далі по вищенаведеному списку).
Що з таким поліцейським/військовим і т.п. зробить його командування під громадським тиском? Як мінімум — звільнить. Бо люди, що мають стояти на сторожі закону і відстоюювати правопорядок — беззахисні перед інформаційними кампаніями, огульного навішування ярликів та критики. Ні про який корпоративний дух, про захист своїх від необгурнтованого тиску, мова зараз не йде - начальство “зливає” своїх підлеглих моментально і без тіні сумніву. Ось тому ніхто за незрозумілі цілі і підставлятись не хоче. Тому на фоні цієї пасивності й з'являється наглота, яка вміє голосно кричати, прикриваючись своїм сучасним статусом.
Ні, це не означає, що своїх треба покривати при скоєнні ними злочинів — в жодному разі: після будь-яких інцидентів має бути службове розслідування, з відстороенням людини від роботи на час його проведення. Але і моментаьно приймати серйозні кадрові чи структурні рішення під тиском фейсбуку та медіахвиль — серйозна помилка.
Інших людей в нас в Україні нема — вивезти українців і заселити їх слухняними німцями чи фінами не вийде. Тому мусимо виховувати тих, хто тут живе. І виховувати їх треба правильно. Хоча це й займе багато часу.